Світлій пам’яті улюбленого вчителя..

Автор: nvk3.

( 5 Голоси(ів) ) 

Болить душа, пішла людина, яку не повернути.

Все ж хочеться  збагнути: чому моя душа страждає!?

Бо теплі спогади у серці пам’ять зберігає…

І хочеться уголос весь кричати…

Біль втрати важко подолати – і по щоці тече сльоза.

Уже нічого не змінити… Всі кажуть: «Доля зла…»

Хто ж пише нам прожиті роки?

І хто вирішує, що вже межа?

Живе людина  по совісті і правилах добра.

Цвіте, немов калина,

Красою всіх чарує, а та краса немов кришталь,

Вся зіткана із мудрості, любові, щастя і надії!

Ім'я її- Марія!

 

Я малювала Ваш портрет в 16 років.

Вдивлялася у кожну рису Вашого обличчя,

Я так хотіла, щоб мені усе вдалося.

Ваш погляд, щирий і глибокий.

І посмішки вуста, моя учителько світловолоса!

Лебідко моя чарівна. Наставнице і Зоре світова…

Давно я школу закінчила, і часу плин стрімка ріка.

Ох, скільки ж Ви дітей навчили науці щастя і добра!

Ті циферки, що Ви нам крейдою писали, були неначе чарівні.

А ми лиш роки рахували: ну де ж він, довгожданий випускний?

Ми зростали, а Ви любов завжди у серці мали.

Терпіння і гармонію нам дарували.

Веселі  шкільні будні в стінах класу, як птахи. у небі пролітали...

А ми букети Вам від серця дарували.

Це так любов свою ми проявляли

За Вашу працю, добре серце.

Ми Вас безмежно цінували!

Для Вас ми були Ваші діти!

І кожен був теплом зігрітий.

Ви Сонце, наша диво-квітка!

Таких, як Ви, так мало на цім світі.

Та як же ж нам Вас відпустити?

Хто ж нас із радістю у школі буде  зустрічати?

За нас всіх щиро порадіє і скаже: мої діти.

Хто ж  порине з нами у спогади шкільні.

Забули б ми, що вже дорослі, бо ще ж не так давно були дітьми.

Я в спогади так часто поринаю, і є в них що згадати.

Ви у серцях дітей посіяли добро, і воно завше буде проростати.

Ви- наша зоре світова. Де Вас шукати? Де знайти?

Лиш фотографії в альбомі нас повертають у безтурботності роки.

Як Вас уже не вистачає: сумує школа і усі, хто так любив.

І слів навіть бракує, щоб виразити серця біль.

Його не помістити у вірші.

Не описати й половини того, що Ви залишили по собі.

Це ж світ безмежної любові, учителя,

Що даний учням був від Бога.

                                                                                   Випускниця 2006 року Дідич Оксана