ПОЇЗДКА В СИРОТИНЕЦЬ

Автор: nvk3.

( 7 Голоси(ів) ) 

13 квітня ми відвідали дитячий будинок, який знаходиться в Новому селі Підволочиського району. Таку поїздку ми здійснюємо  традиційно, шостий рік поспіль. Я їздила вже вдруге, і багато хто з мешканців сиротинцю  запам’ятався, особливо малеча.

 

 Цього року наша школа зібрала настільки багато різних речей та подарунків для дітей, що нам знадобився окрема вантажівка,  у якій  це все помістилось. Везли одяг, взуття, солодощі, засоби гігієни, канцелярські товари.  Усі  бажаючі учні сіли в автобус-і ми рушили.

Коли ми приїхали, діти нас радісно зустрічали, допомагали нам переносити усі подарунки. Зібралися усі в актовій залі: ми влаштували для них невеличку розважальну програму. Аня Андрієвська подарувала східний танок.  Наші ведучі, Сніжана та Богдана, проводили конкурси, грали  цікаві ігри. Юні мешканці  сиротинцю брали  дуже активну участь, бажаючі одним за одним підіймалися на сцену.  

Потім ми пішли усі на подвір’я. Минулого року між командою НВК та командою дитячого притулку відбувся футбольний матч. Цьогоріч знов виникло бажання помірятися силами. Усі футболісти відчували гарячу підтримку вболівальників. Інна Юріївна, інші наші дівчата грали з малюками різні рухливі ігри. Попри  холодний вітер,  усім  було весело. Я думаю нам вдалося трішки розважити їхні будні.

Трішки пізніше ми дізналися, що можна відвідати діток меншого віку у дитячому садку. Декілька учнів та вчителів, Світлана Павлівна та Ольга Павлівна,   захотіли  особисто віднести декілька подарунків малюкам.  Особливо нам запам’яталась малесенька дівчинка Андріанка. Вона нам так мило посміхалась, була рада нас бачити, що правда трішки засоромилась,  коли до неї почав виявляти увагу наш водій.

Відвідуючи  подібні заклади, варто подумати над тим, що ти маєш і чого не мають інші,  цінити ті речі, які для нас є звичним. Поспілкувавшись з вихователями ми дізналися, що в закладі лише кілька дітей-сиріт, які не мають батьків. Щорічно кількість дітей у сиротинцю зростає.  За останні кілька років пощастило лише одній дитині: її всиновили. У будинку живуть діти, які є братами і сестрами, але їхні батьки позбавлені батьківства.

Нам, напевно, не зрозуміти цих дітей. Для себе я зробила висновок: потрібно проводити  більше часу зі своїми рідними. Друзі, частіше говоріть своїм батькам, що ви їх любите. А коли будете самі батьками, робіть все для того, щоб ваші діти мали дитинство у сім’ї разом з мамою і татом, а не так, щоб про них дбали інші. Батьківську любов неможливо замінити нічим!!

                                                                                                        Юний журналіст Губай Анна