Історія успіху (частина перша)

Автор: nvk3.

( 8 Голоси(ів) ) 

Спорт має дивовижні властивості. Він об’єднує людей, знайомить їх між собою, спорт зміцнює здоров’я, характер і навіть розумові здібності людей, які ним займаються, розвиває в них такі навички як швидкість, спритність, реакція, координація, витривалість, терпіння і сила. Спорт робить людей більш стійкими до негативних факторів зовнішнього середовища. Він часто приносить людям масу позитивних емоцій.

 

Саме так 5 років тому спорт об’єднав п’ятьох людей, тренера та його чемпіонів. Я хочу розповісти про історію успіху чотирьох друзів, які стали справжніми спортсменами, чемпіонами, гордістю не тільки Волочиська, але й Хмельницької області. Це мої однокласники Флорчук Костянтин, Лозінський Назар, Засікан Назар та Прохорович Антон. Їхній незмінний тренер, Шевцов Руслан Васильович, є п’ятим у цьому нерозривному ланцюгу. Всі вони мовчазні, стримані, неговіркі.

Але мені вдалося трошки їх розговорити.

Перше слово тренеру Шевцову Руслану.

Як же все починалося?

- Діло було у 2014 році, я прийшов працювати інструктором з плавання у Волочиський НВК. Крім того, я працював  у Волочиській ДЮСШ тренером з веслування.

До мене на урок перший раз прийшли учні 6-Г класу, я їх ще не знав, але  зразу почав агітувати, щоб взяти їх до себе в секцію веслування. Я їх вчив плавати і одразу придивлявся за кращими. Першим мені в очі потрапив Лозінський Назар: хлопець добре плавав, гарно затримував дихання під водою і робив все, що я скажу. Далі звернув увагу на Флорчука Костянтина: він був фізично розвинутий, широкоплечий, але трохи занизький для веслування .

Прохорович Антон і Назар Засікан взагалі не кидались в очі . Але  я їх також запросив до себе в секцію.

Перша мотивація для хлопців була така, хто ходить  на веслування, той з плавання має 12. Наступного дня хлопці прийшли на веслувальну базу- і тут вже почалось найцікавіше (знайомсто, перевертання, пробіжки, тренування і т д.)

Як часто хлопці тренуються?

-На даний момент, хлопці тренуються 6 днів в тиждень по 2 години  , в період підготовки до змагань виконують по 2 тренування вдень: вранці і ввечері, а коли їдуть на спортивні збори, то ще додається  зарядка і два тренування і все по режиму.

Які змагання були найскладнішими?

-Для мене був найскладнішим  перший чемпіонат України в 2015 році, тому що я поїхав в м. Ковель взявши з собою 4 чоловік з Волочиська, які входили в збірну команду Хмельницької. обл. Я дуже переживав, щоб не підвести команду, підсилити командні човни, і щоб всі були в фіналі, після кожного заїзду я їх збирав, і ми розбирали тактику проходження дистанції.

Чия медаль вас найбільше здивувала?

-Першу медаль на Чемпіонаті України завоював Прохорович Антон, ставши бронзовим призером в м. Ковель. Я не розраховував на призове місце. Тому і був здивований дуже сильно.

Чи існують у вас якісь традиції під час змагань?

-Так, у нас є традиції, забобони перед стартом:

1.Не можна міняти весло перед змаганнями;

2.Не можна переступати весло і байдарку;

3.І найголовніше, ніколи не говоримо наперед хто який буде, навіть коли знаємо.

Важко працювати з сучасними дітьми?

-Чесно кажучи, для мене працювати з сучасними дітьми не важко, тому що я і сам не старий, я сам ще веслую за Хмельницьку обл. Я розбираюсь в гаджетах, інтернеті і сучасній мові, музиці.

Я з дітьми розмовляю  сучасною мовою і розумію про що вони говорять, це і притягує їх до мене.

Відкрийте секрет, як виховати чемпіона?

На мою думку, щоб виховати чемпіона потрібно

-знайти ту людину, яка може і хоче бути чемпіоном;

-наполегливо працювати, використовуючи будь-які сучасні і старі методики тренувань;

-має бути робота над психологією спортсмена.

Я як тренер роблю все для своїх спортсменів, чого сам не мав, але дуже хотів мати, це і стимулює до перемоги.

Про що мрієте найбільше?

-Найбільша моя мрія в спорті-підготувати Олімпійського чемпіона, чемпіона Світу або Європи.

Ну і, звичайно, стати найкращим тренером і батьком для своїх синів.

Що відчуває тренер, коли його спортсмен підіймається на п'єдестал?

-Перед п'єдесталом є ще таке відчуття, коли спортсмен на дистанції, а ти на березі, то ніби як сам гребеш і хочеш з берега допомогти. А коли спортсмен підіймається на п'єдестал, то перехоплює відчуття гордості, щастя і думка в голові це я підготував, мої найкращі...

Це слова першої головної людини в житті наших спортсменів. Він почасти замінює хлопцям батьків, вчителів, друзів, адже більшість часу вони проводять разом. Руслан став для своїх спортсменів зразком, надійним плечем, захистом. Він завжди навідується до школи і питає в нашого класного керівника про успіхи своїх веслувальників, тримає під контролем їхнє навчання. Саме завдяки йому хлопці отримують стипендії-і вже не один рік. Він мотивує, надихає, підтримує, оберігає, робить усе, щоб хлопці стали чемпіонами в спорті і житті. Ось так вони і працюють…

                                                                                                          Юний журналіст Танащук Богдан