Історія успіху (частина друга)

Автор: nvk3.

( 6 Голоси(ів) ) 

Ви замислювалися коли-небудь, як важливий спорт в житті людини? Кожен бачить цю роль по-різному. Деякі досить прохолодно ставляться до спорту і всього, що з ним пов'язано. Інші взагалі вважають спорт марною тратою часу. Але є категорія людей, що бачать сенс у спорті. Причому кожен з них по-різному ставиться до спорту: хтось любить спостерігати за ним по телевізору, хтось просто не дуже серйозно займається яким-небудь видом спорту або загальнофізичними вправами  на регулярній основі. Ну а є категорія людей, для яких спорт – це засіб їх існування.

 

Отже, я хочу розповісти про успіх моїх однокласників. Це хлопці, які досягли чимало, неодноразово підіймалися на п’єдестал, зазнавали смак перемоги та поразки, які вже 5 років свого життя віддали спорту, а саме веслуванню. У чому ж секрет їхнього успіху?

Успіх – це неймовірний збіг маси обставин. Але в першу чергу це працьовитість в одному флаконі з вибором мети. Якщо придумати власну ідею і наполегливо її реалізовувати, то успіх обов'язково стане супутником. Немає нічого дієвішого для досягнення успіху, ніж зосередженість і дисципліна. Без дисципліни успіх неможливий, тому що успіх не буває разовим досягненням. Я думаю, найголовніше – вчасно зрозуміти, яке заняття для тебе може бути справою всього життя. Якщо ти не помилився з вибором, дуже важливий вибір наставника або зразка для наслідування, кумира, того, хто безкорисливо підкаже дорогу. Мої друзі саме так і зробили, обравши свого тренера шість років тому.

Сьогодні ми поспілкуємося з п’ятиразовим призером чемпіонату України, неодноразовим чемпіоном області, кандидатом в майстри спорту України  Флорчуком Костянтином, призерами Чемпіонату України, обласних змагань кандидатом в майстри спорту Лозінським Назаром, Прохоровичем Антоном та Засіканом Назаром, які мають І дорослий розряд.

Що ж вони думають з цього приводу. Що для них є важливим, головним, першочерговим? Мені вдалося отримати кілька відповідей на ці питання.

Коли почали займатися веслуванням і як потрапили в секцію?

Костя: Я почав займатися з 2015 року, коли мені було 12 років. На веслування мене привів мій однокласник. Я завжди відчував потяг до індивідуальних видів спорту, тому і стало цікаво.

Назар Л:На веслування я прийшов 2 вересня 2015 році, бо мене запросив тренер Руслан Васильович Шевцов. Коли я спробував перший раз сісти в байдарку було дуже страшно, щоб не перевернутися. Потім мені вже дозволили самостійно веслувати. Мені  настільки сподобалось, що я вже продовжую займатися цим видом спорту 5 років.

Назар З.:Віришив займатися веслуванням, тому що мене дуже зацікавив цей вид спорту. Я про нього раніше нічого не знав, тому й вирішив спробувати проявити себе в ньому

-Костя, які змагання найбільше запамяталисяі якою була перша нагорода?

  - Всеукраїнські зональні змагання "Стрімкі човни" з веслування на байдарках і каное (західна зона) 2018 р. А перша нагорода була на перших змаганнях, а точніше Кубку міста Хмельницького, я зайняв 3 місце у своїй віковій категорії.

-Хлопці, скільки нагород ви маєте?

Костя: 44 медалі і 61 грамота.

Назар З.:маю приблизно 20 медалей та стільки ж грамот.

Назар Л.Нагород я маю дуже багато: подяки  внесок у спорт, медалей 32 штуки, а грамот 48.

-Ви тренуєтесь щодня, часто берете участь у змаганнях, маєте багато перемог, але є і поразки. Хто допомагає пережити невдачу, підтримує, додає віри у свої сили.

Назар З:Зазвичай після поразки я кажу собі, що це не кінець, що треба працювати далі. Якщо не припиню працювати над собою, щоденно переборювати себе, то зможу досягти поставленої мети. Допомагає в цьому наш тренер, батьки, друзі.

Антон: Нам допомагає тренер, він завжди підтримає, допоможе, не дасть розчаруватися в собі.

-Що є найважчим у цьому виді спорту?

Костя:Найважче у цьому виді спорту – перемогти себе.

Назар Л.Найважчим є техніка веслування , терпіння боротися до кінця, віра в себе

-Дуже важко поєднувати навчання і спорт. Як вам це вдається?

Костя:Енергійність та завзятість - дає змогу поєднувати шкільну науку із заняттями у дитячо­спортивній юнацькій школі.

Яка медаль  є найдорожчою? Яке найбільше розчарування?

Антон:Найдорожчою є медаль за ІІІ місце на чемпіонаті України. А розчаровуюсь завжди, коли не вдається перемогти.

-Яка ваша найбільша мрія, чого хочете досягти у спорті?

Костя:Вище за Олімпійські ігри нічого у світі спорту немає. Тому для мене це мрія всього життя,  взяти участь і здобути олімпійську медаль.

Назар З.:мрію виконати звання майстер спорту, стати призером чемпіонату  України, Європи, світу та Олімпійських ігор.

Назар Л. Моя мрія бути призером чемпіонату світу і призером Олімпійських ігор. Я хочу стати тренером з веслування, щоб тренувати молодше покоління і робити з них великих  спортсменів.

  -Хто для вас є зразком у веслуванні. Хто мотивує до щоденних тренувань?

Антон:Я рівняюсь на Олега Кухарика, українського спортсмена, веслувальника-байдарочника, бронзового призера чемпіонату світу та срібного призера чемпіонату Європи.

Назар З:Мене щоденно мотивує мій тренер, Руслан Васильович,  він для мене є зразком.

Назар Л.:Для мене взірцем є Олег Кухарик, Marcus Cooper Wals, Josef  Dostal.

-Чи хотіли би своє майбутнє присвятити спорту, стати тренером наприклад?

Костя: Звичайно, мені це дуже подобається, хотілося б передати свої знання та уміння комусь особливому, але зараз повністю зосереджений на спортивній кар'єрі.

Назар З:Я поки що не думаю про кар‘єру тренера, просто хочу бути хорошим спортсменом, увійти до складу збірної України.

Волочищині є чим пишатися в цій царині спорту. Семиразовий чемпіон світу з веслування на байдарках і каное, чотириразовий чемпіон Радянського Союзу, переможець багатьох регат республіканського і союзного значення, заслужений майстер спорту Олег Вешко також розпочинав свою спортивну кар’єру на цій самій веслувальній базі. Можливо, ми колись також з гордістю скажемо: «Це мій однокласник. Він став Олімпійським чемпіоном». Хоча вже зараз хлопці досягли значних результатів, вони є гордістю Хмельниччини. 

Хай щастить їм, а ми завжди підтримаємо, порадіємо успіхам.

                                                                                                      Юний журналіст Танащук Богдан