Я, продовжуючи  своє дослідження, захотіла дізнатися: як же допомогла робота в МАН нашим випускникам. Тим, хто дійшов до останнього етапу, тим, хто побував у Києві, хто представляв свою роботу найкращим з кращих. Таких манівців у нашій школі було п’ятеро. Це Хлонь Марія, Мартинюк  Лілія, Трембач Ольга та Небельська Аліна. Усі вони зараз є студентами різних ВУЗів, і, повірте, отримати їхню відповідь було нелегко. Я просила їх дати відповідь на таке питання:

Мала академія наук України – освітня система, яка забезпечує організацію і координацію науково-дослідницької діяльності учнів, створює умови для їх інтелектуального, духовного, творчого розвитку та професійного самовизначення, сприяє нарощуванню наукового потенціалу країни.

Мала академія наук – це чудова можливість для учнів спробувати себе в ролі юних дослідників у різних наукових галузях, зрозуміти, чи є цікавою для них ця діяльність, більш глибоко вивчити окремі аспекти різних тем.

Історія участі наших учнів в роботі Малої академії наук розпочалася у далекому 1997 році, коли Моцна Лідія Максимівна, вчитель географії, разом з Лещуком Олександром, учнем 10 класу, взяли участь у роботі конкурсу-захисту. Для усіх це було вперше, ніхто й гадки не мав: що це таке і як усе відбувається. Тоді вони здобули ІІІ місце-і це була перше, але далеко не останнє досягнення старшокласників. Моцна Л.М. виховала не одного переможця конкурсу-захисту. Це Ревуцький Андрій, Мельник Олександр, які протягом двох років навчання в 10 та 11 класах в 2002 та 2003 р. представляли свої наукові роботи і посідали призові місця в ІІ обласному етапі конкурсу.

Цього року наш НВК святкує своє двадцятип’ятиріччя. Нам є чим пишатися, розповідати, згадувати. Я хочу розповісти лише про один із напрямків нашої роботи: удосконалення матеріальної бази.

Найефективнішу дію на людину здійснює та інформація, яка впливає на кілька органів чуття, вона засвоюється тим краще і міцніше, чим більше видів сприймання активізовано. Отже, очевидною є та роль, яка відводиться мультимедійним засобам навчання, що виникли з появою потужних багатофункціональних комп’ютерів, розвинених комп’ютерних систем навчання.

У попередній статті ви дізналися про  враження учительського колективу.  А зараз я вам хочу розповісти, що про це думають випускники  нашої школи, які брали  участь в найвеселішій грі КВК.

Ця гра для учнів була цікавою тим, що вони відокремились від шкільної метушні  і поринули у веселий світ КВК. Вчителі для них були не наставниками, а головними конкурентам. Мені здається, що учні навіть не здогадувались, що вчителі можуть бути такими енергійними. Не кожен день їх такими побачиш, адже КВК - це чудовий спосіб більше здружитися, позитивно дивитися на світ і просто отримувати задоволення від цього конкурсу.

Я навчаюся у школі вже восьмий рік, але тільки недавно дізналася, що колись учні та вчителі змагалися між собою у найвеселішій грі КВК - клуб всіх та кмітливих. Колектив вчителів був молодий, багато з них лише починали свій педагогічний шлях, і вони вирішили позмагатися з учнями у кмітливості, винахідливості і довести, що вчитель також має почуття гумору і вміє розважатися. Вчителі вивісили оголошення, в якому написали:

Ось вже 25 раз пролунав малиновий дзвоник першого вересня у нашій школі. Я навіть ще не народилася, коли ці стіни приймали перших учнів. Сотні вчителів та учнів вперше у 1989 році переступили поріг новозбудованої школи. Нові обличчя, нові кабінети, нові вчителі, нові класні колективи. Для мене це дуже багато - 25 років, але нещодавно я спілкувалася з вчителями, які у цей далекий для мене час приймали у школі учнів. Багато з них вже не працюють, пішли на відпочинок.