Мій батько в АТО

Автор: nvk3.

( 2 Голоси(ів) ) 

У житті кожного народу є  свої герої. Українська політична нація ще досить молода, і зараз саме той час, коли починають з’являтися наші герої. Ними з упевненістю можна називати тих українських солдатів, які воюють в зоні АТО.  Наша країна опинилась у важкому стані,та бійці на Сході захищають нашу державу, виборюючи  цілісність та єдність нашої України.

Сьогодні наша країна переживає не легкий для неї час, коли інша держава посягнула на нашу недоторканість і свободу, багато наших батьків,синів стали на захист нашої незалежності та свободи. Одним з таких захисників є мій батько Юрій Олексійович Волинець.

 

На    народився тато на Чернігівщині, у маленькому містечку Новгород – Сіверський, 1972 р. У дворічному віці він з батьками переїхав на Хмельниччину, в наш Волочиськ. Навчався у загальноосвітній школі №5.

Здобув технічну освіту у місті Києві, але по спеціальності він працювати не пішов, тому що пішов у Збройні Сили України, де служить більше 20 років.   Та ось у грудні 2015 року тато поїхав на Схід   виконувати свій      військовий обов’язок. Ніколи не могла й уявити, наскільки важко буде розлучатись із рідною людиною, не бачити тривалий час, не спілкуватись вживу.

Гов   Говорячи з татом по телефону, він мало розповідає про події на Сході, але це й зрозуміло: він не хоче, щоб ми хвилювалися. Що ж доброго в тому, що в люті морози наші воїни живуть в палатках, в полі, без будь –яких умов для існування, під постійними пострілами.

Героями можна вважати не тільки воїнів зони АТО, але й добросовісних волонтерів, які допомагають нашим бійцям продуктами, теплим одягом та ліками. В такий важкий час, народ України об’єднався, в багатьох  містах і селах люди збирають для бійців

Посилки з продуктами. Найбільше зігрівають серця воїнів малюнки та листівки з побажаннями від дітей.

Я також написала татові листа з побажанням якнайшвидше повертатися додому. Він завжди його тримає  біля серця, і коли йому стає важко на душі, він перечитує мого листа. Це йому зігріває серце.

Тато говорить, що війна - це найстрашніше, що є у світі, тому що багато дітей та матерів залишаються без батьків та синів.

Я ж вважаю, що війна  несе за собою не добро, а смерть, розруху, сльози. Тому я хочу, щоб ця війна  по скоріше закінчилась, щоб всі воїни повернулись додому живими та здоровими, щоб вернувся мій любий тато, і над нашими головами завжди було мирне небо.

             Учениця 9 - А класу:

                   Волинець А. Ю.